Світ давно не змінюється, правда твоя.
Ти бачиш нині те, що бачу і я.
Я чую нині те, що ти шепотів.
Торкатися життя, немов жіночих животів.

Не треба, моє сонце, печалі й каяття.
І навіть як зупиниться моє серцебиття –
нічого не зміниться, нічого не мине:
у тебе є два серця – віддай мені одне.

А ось вам історія про двох диваків,
про ніжність і довіру, про безсилля кулаків,
про жорстокість юрби, про свободу і закон,
про те, що любов не знає жодних перепон.

Ця жінка, що не знала ні тривоги, ні вини.
Цілий світ працював, щоби зустрілися вони.
Невідомо хто шукав і невідомо кого.
Вона випила снодійне і побачила його.

Любий мій, за нами плачуть ліси,
а я їх голоси заплету до коси
і всі ті, хто за нами прийшов.
на цю апокаліпсу, на фаєр-шоу.

І хай вони далі полюють на нас.
Але небо складається з довгих терас.
і світло поміж пітьми.
І є серце б‘ється, доки разом ми.