Христина: "Кожна моя осінь - це не просто період для творчості, але й пастка зі спогадів і сумнівів, у яку я щоразу ступаю добровільно. Кого я люблю, заради чого живу, пишу і співаю? Кожної осені я на роздоріжжі: залишитись у цій пастці, чи вибратись і полетіти? Заснути у солодкій меланхолії, чи прокинутись і відпустити її, а разом з нею й події, людей, пусті слова і все, що віджило - відпустити, як дерево відпускає останній листок, останнього осіннього дня 30 листопада 2021 року.

Осінь приходить, щоб сповільнити час. І влада її законна до першого снігу. У осені немає обличчя, але її довгі-довгі руки здатні охопити і втримати багато подій. За Осінню ніколи не ностальгують як за літом і вона ревнує, як справжня панна. Тому я присвячую цю хоррор-баладу Осені - героїні, яка уповільнює час і вчить його цінувати."