Скажи мені навіщо танули,
Нестримно танули, неначе сніг
Ніхто не зміг своїми силами
Дійти з вітралами до берегів
Крізь повені образ
Та ще лишився час
Відчути хоч в останній раз
Дотик твоїх долонь
Вже не зігріє нашу розмову
Твоя любов - полон
І я тікаю з нього
І знову холодно за вікном
Та не спинити кригу зимову
Твоя любов - полон.
І я тікаю знову і знову
Скажи мені чому не втримали
Своїми крилами коли могли?
Ми вже на дні
Немов під стрілами
Лишились цілими
У цій війні
Крізь повені образ
Один єдиний шанс
Відчути ще хоч раз
Дотик твоїх долонь
Вже не зігріє нашу розмову
Твоя любов - полон
І я тікаю з нього
І знову холодно за вікном
Та не спинити кригу зимову
Твоя любов - полон
І я тікаю знову і знову
Дотик твоїх долонь
Вже не зігріє нашу розмову
Твоя любов - полон
І я тікаю з нього
І знову холодно за вікном
Та не спинити кригу зимову
Твоя любов - полон
Холодно за вікном
Та не спинити кригу зимову
Твоя любов - полон
Знову і знову
«Полон» - моя лірична розповідь про темну сторону кохання. Це історія про всім знайомі, токсичні та співзалежні відносини, в яких життя перетворюється на поле бою, на полон. Ми звикли до останнього вірити, що колись щось зміниться. Звикли чекати.
Та дим ще ніколи не обертався на полум'я.