А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

Коли світло ліхтарів погасне
Білий сніг вже те тане в вікні
Умудрились попасти у пастку
Як же не вчасно - ми винні самі

Довгі дороги внікуди
Знайомий стогін, ой люди
Її тонкий стан! Мій коханий капкан!
І знову до неї тягне, як аркан

Коли ми вдвох, все сіре отримує колір
Для тебе я точно не той
З ким і в радості, й в горі!

А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

Але обіцянки твої пусті
Став столом допитів сімейний стіл
Скільки б не писав я тобі листів
Знову тріщини на мості

Загубився між віршів і проз
Заблукав на 40 років в пустелі із гроз
Спитати би у бога, який в нього прогноз
На якому повороті мій молоковоз

Коли ми удвох
Все сіре отримало колір
І спитай чи я точно не той
З ким і в радості, й в горі!

А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

А ми
Так боялися тої зими
Кажуть люди ми вині самі
Але в чому ми винні?

А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому
А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому
А в чому ми винні?
Ні в чому, ні в чому, ні в чому
А в чому ми винні...