Заберіть від колонок дітей, зараз буде не дитяча казка
це далеко не львівський Пітер Пен
І не «маленький принц» із Дамаску
Тут продає тебе друг і брат
Тут ти сам собі цар і кат
Від дирки в балєтках до золотих карт
І від передозів до білих палат
Коли вже не рахуєш втрати
Від гарему і до целібату
Ти диктатор і клоун але як?
Все життя, помістилось в рюкзак
Де самотність навіть на центрі сцени,
автобіо тегне на бестселер
І серед богеми твій текст підземний
Кожен подих здається нікчемним
люди не ті,
і толку нема
губити себе
молитви пусті
Бо не плаче стіна
Я питав у небес
Я як тоді
Йду по воді
Нема слідів
І в нікуди дорога
Та на землі
Все в попелі
Де були ми
Більше нема нічого
Найтемніша ніч перед останній сном
досі не знаю, де був той перелом
Коли тіло стало моє попелом
І закрило душу засувним замком
Хтось затягує знову в рутину
Закликає вступити у клани
Хтось виділяє нам вільні хвилини
Хтось Ламає для нас свої плани
Я навчився не бачити грань і просто життя доживати з часом
ставиш кілька не зручних питань ?будь готовий почути ту відповідь ХАСа
Мене вже не лякають невдачі
Начхати яка в кого тачка
нічо страшного, якшо з тебе сміються!
Гірше : над тобою вже плачуть.
люди не ті,
і толку нема
губити себе
молитви пусті
Бо не плаче стіна
Я питав у небес
Я як тоді
Йду по воді
Нема слідів
І в нікуди дорога
Та на землі
Все в попелі
Де були ми
Більше нема нічого
