Що я там знаю? Нічого.
І, без образ:
Дівчинка з вулиць,
Де ліхтарі вмикаються через раз,
Не полетить одразу.
Потрібен час.
Зміни — безкрайня річка.

То ж, казка — випадок? Де там!
Безмежний світ.
Вчу його код,
як дитина вчить алфавіт.
Зради з минулого передають привіт,
Але ця ніч — не вічна.

Ранок вже грає на золотій трубі.
Казка — не сон. Вона завжди була в тобі.

Аі-я-іє,
Починаю історію.

Вони казали: «Казка» — це випадок.
Дозволили зірки
Та склався гороскоп.
Ця мрія побудована з вигадок.
Знімай, давай вінок,
Поплакала і стоп!

Та від Дніпра до Калі-Калі-форнії
Шукала я себе, і ось — у формі.
Буде урок: за кожен крок —
Рани від помилок.
Я заслужила свій вінок.

Ті хто не повірив в тебе —
Вже не твої.

Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ,
А все одно тремтиш.
Загубиш серце, але відшукай своїх.
Кохай без зайвих фраз,
І пір'ячком злетиш.
Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ,
А все одно тремтиш.
[Моя, пташко].
Зламаєш пальці, але захищай своїх.
Кохай без зайвих фраз,
І пір'ячком злетиш.
Ти пір'ячком злетиш.

Вони казали, що, про всяк випадок,
Повинна душу я
Заставити в ломбард.
Та без душі співати не знаю як.
До чого тут талант?
У чому тут азарт?

То ж від Дніпра до Калі-Калі-форнії
Співала і мажорні, і мінорні.
Дівчинка-рок, буде урок —
Менше лови зірок.
Я заслужила свій вінок.

Ті хто не повірив в тебе —
Вже не твої.

Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ,
А все одно тремтиш.
Загубиш серце, але відшукай своїх.
Кохай без зайвих фраз,
І пір'ячком злетиш.
Хіба ти випадок не вартий почуттів?
І звикла до образ,
А все одно тремтиш.
Моя, пташко.
Зламаєш пальці, але захищай своїх.
Кохай без зайвих фраз,
І пір'ячком злетиш.
Ти пір'ячком злетиш.