Ой, бережись, хлопці,
Дарма накинули оком!
Ой, не для вас сонце
Барвило золотий локон.
Перед вами був один,
Дотиком обпік руки!
Стрічкою піймала на гачок,
Та й лишився дим.

Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
Поглядом юну душу краде.
Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
З нею загубиш своє молоде
Серце.

То ж, бережись, хлопці,
З ніг позбиває потоком.
Викупана у сонці,
Йде вона вогняним кроком!
Перед вами був один,
Задивився, ой, бідний —
Стрічкою піймала на гачок,
Та й забув про дім.

Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
Поглядом юну душу краде.
Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
З нею загубиш своє молоде
Серце.

Ходить казка між людей:
Десь є сад із орхідей,
Там живе дівча руде,
Тебе з розуму зведе.
Блискавкою з янтарю
Пам’ятають ту зорю
Безліч хлопців молодих,
Та й закоханих в рудих.

Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
Поглядом юну душу краде.
Ходять чутки серед людей,
З розуму зводить дівча руде.
Ходять чутки серед людей,
З нею загубиш своє молоде
Серце.