Ми колись всі, напевно, підем
(Залишити би сліди)
Нас, насправді, колись всіх не стане
(Підкажи куди іти)
Я хотів обійняти людей
(Хай гримить із темноти)
Та світити ми не перестанем

Там, де я знайшов свої мудрості
Там, де загубив всі байдужості

Я так вірю, вірю в те, що, в те що всі
Повернуться додому
Я так хочу бути там, де, де птахи
Не лякаються грому
Навіть коли темно, знову накрило
Знаю, ми - взаємно, ти - мої крила
Ти - моє світло, віра і надія
Любиш, знаю точно

Ми колись всі, напевно, підем
(Залишити би сліди)
Нас, насправді, колись всіх не стане
(Підкажи куди іти)
Я хотів обійняти людей
(Хай гримить із темноти)
Та світити ми не перестанем

Всі впізнаєм ту мить, що остання
І все життя перед очима буде, пам'ятай
Відповіді усі уже маю
Але самі себе часто не чуєм

А хто казав тобі, що спогад має проявлятись?
А може краще цей момент в моменті проживати?
А хто казав тобі, що бездіяння без оплати?
А хто казав, що майбутнє і минуле - брати?

Ми колись всі, напевно, підем
(Залишити би сліди)
Нас, насправді, колись всіх не стане
(Підкажи куди іти)
Я хотів обійняти людей
(Хай гримить із темноти)
Та світити ми не перестанем