Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині

1. Розпивай з ким завгодно ігристе,
Наливай, поки просить рука,
Залишай у жінках мого міста
Компоненти свого ДНК.
Ти мовчиш і не скажеш ні слова,
Я нічого також не скажу.
Це було неминуче, що знову
Ти між нами проклав цю межу.

Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.

Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.

2. — Я гадав, що ти сильна по духу,
Чи мені так принаймні здалось.
— Ти обрізав звʼязок одним рухом.
— Ти — своє неслухняне волосся.
Іноді луна десь з душевних надр,
Невеликий рух,
Хвиля ностальгії,
Посеред кіно двадцять пʼятий кадр —
Дотик твоїх рук до моєї шиї.

Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині
Я ховаю губи у гу...

Відібрав всі теплі почуття,
Не лишив натомість навіть номера.
Просто зникнув із мого життя,
Як геолокація Житомира.