Замовкло все,
Стало сірим і хмурим на мить
І важко дихати, ніби ковтаю цей шум...
Я так хотіла змінити хоч щось
Та довго мовчала, всі мрії сховала...
Ти намагався, що - любиш - казав,
Думав, що можеш в полон захопити мій світ,
А все всередині мене кричить:
Ти біжи як подалі від хмар та цунамі!

І втомилась я слухати поради всіх,
Знаю краще, в чому моя сила!
Без страху від тепер,
Сльози витру з очей! Буду вільна!
Відчуваю я силу! - Повні вітрила!
Щоб сердце почути,
Без жалю зробити крок! Зробити крок!
Тепер не боюся болісно впасти,
Бо сила підхватить мене, як міцний літак,
Лише вперед! Лише вперед! Лише вперед!

Знов прокидаюсь я у свій новий день,
Ти, наче шторм, залишив за собою сліди.
Проте ці спогади просто, як тінь,
Загою всі рани, тепер я незламна!

І втомилась я слухати поради всіх,
Знаю краще, в чому моя сила!
Без страху від тепер,
Сльози витру з очей! Буду вільна!
Відчуваю я силу! - Повні вітрила!
Щоб сердце почути,
Без жалю зробити крок! Зробити крок!
Тепер не боюся болісно впасти,
Бо сила підхватить мене, як міцний літак,
Лише вперед! Лише вперед! Лише вперед!

Це наче ковток, як свіже повітря,
Зробити цей крок, не слухати вітра!
Багато порад, але це не варто того,
Щоб забути себе, бо я щастя варта!
Бо щастя я варта!
Тепер не боюся болісно впасти,
Бо сила підхватить мене, як міцний літак,
Лише вперед! Лише вперед!