Не можу дозволяти собі закохатись
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. То не про нас.
Ми списалися знову в черговий раз,
бо за вікнами клята тривога!
Мол дізнатися «як ти» чи «все гаразд.
листування в коридорах…
І навиває страх вмерти… так рано.
Так нікого і не покохавши.
Життя це не фортепіано.
Я вже давно не бачив білі клавіші.
Не можу дозволяти собі закохатись
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. То не про нас.
Десь на зупинці. На аваріці.
Набрав ендорфіну по вінця.
Відкинувши сидіння до кінця,
Хапаючи кисень… з напіввідкритих дверцят.
Я бачу ночі що були нестримними,
А рішення прийняті імпульсивними.
Повітрям дійсно дах зносило нам і
Падали після так знесиленими.
То вже не ми! Знесиленими.
То не ми, то не ми, то не ми...
Не можу дозволяти собі закохатись
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. Знесиленими.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. То не про нас.
Ми списалися знову в черговий раз,
бо за вікнами клята тривога!
Мол дізнатися «як ти» чи «все гаразд.
листування в коридорах…
І навиває страх вмерти… так рано.
Так нікого і не покохавши.
Життя це не фортепіано.
Я вже давно не бачив білі клавіші.
Не можу дозволяти собі закохатись
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. То не про нас.
Десь на зупинці. На аваріці.
Набрав ендорфіну по вінця.
Відкинувши сидіння до кінця,
Хапаючи кисень… з напіввідкритих дверцят.
Я бачу ночі що були нестримними,
А рішення прийняті імпульсивними.
Повітрям дійсно дах зносило нам і
Падали після так знесиленими.
То вже не ми! Знесиленими.
То не ми, то не ми, то не ми...
Не можу дозволяти собі закохатись
Я не забув про нас і не забув яка ти.
Не можу це зробити, хоч мене і просиш.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
То вже не ми. Знесиленими.
Зараз влюбиться в когось - нова розкіш.
Інші дотики - Не зміг собі дозволити.
Бо уві сні я бачив досі. з тобою летим.
І в теплих спогадах сльозами - тонем ми.
Я загадав те саме… Але то не ми.
Ivan Liulenov - То не ми (YouTube відео та караоке)
Навіть на сцені серед тисяч глядачів серце може залишатися наодинці, бо вже то не ми…
«ТО НЕ МИ» нагадує, що самотність – не вирок, а можливість побути наодинці, розібратися у власних почуттях і наповнитись любов’ю, щоб потім віддати її знову. На перший погляд композиція може здатися меланхолійною. Та за сумом ховається світло – віра у кохання, яка не зникає навіть після розчарувань.
«Є стани, що не потребують свідків. Коли навколо стихає шум і ти залишаєшся з собою – без ролей, без масок, без очікувань. У такі миті народжується чесність. Саме так з’явилася «ТО НЕ МИ» – погляд у дзеркало, коли вперше не страшно побачити справжнє обличчя. Історія про прийняття самотності як частини життя, у якій серце вчиться звучати по-новому.» - поділився Іван Люлєнов
У «ТО НЕ МИ» поєднуються ніжність і сила, смуток і надія. Це музика про те, що любов не завжди триває, але завжди залишає слід. Іноді наймудріше – не тримати.
Самотність – це теж вибір.
«ТО НЕ МИ» нагадує, що самотність – не вирок, а можливість побути наодинці, розібратися у власних почуттях і наповнитись любов’ю, щоб потім віддати її знову. На перший погляд композиція може здатися меланхолійною. Та за сумом ховається світло – віра у кохання, яка не зникає навіть після розчарувань.
«Є стани, що не потребують свідків. Коли навколо стихає шум і ти залишаєшся з собою – без ролей, без масок, без очікувань. У такі миті народжується чесність. Саме так з’явилася «ТО НЕ МИ» – погляд у дзеркало, коли вперше не страшно побачити справжнє обличчя. Історія про прийняття самотності як частини життя, у якій серце вчиться звучати по-новому.» - поділився Іван Люлєнов
У «ТО НЕ МИ» поєднуються ніжність і сила, смуток і надія. Це музика про те, що любов не завжди триває, але завжди залишає слід. Іноді наймудріше – не тримати.
Самотність – це теж вибір.
