Там де гори й полонини,
Й де бистрі ріки,
Там зустрів красу гуцулку -
І не знав де дітись.
Повела мене з собою (2)
У місцини дивні,
І відкрила полонина
Нам свої обійми!
Приспів:
Полонина полонила
Мою грішну душу,
І тепер на полонину
Я вертатись мушу.
Полонила мою душу
Дівчина-горянка,
І нема мені спокою (2)
Ні вночі, ні зранку...

Розпускався цвіт кохання
Там кожної ночі,
Дарувала полонина
Щастя нам охоче,
А дівчина малювала
Неземні малюнки,
Найсолодші в цілім світі
Диво-поцілунки!

Приспів.

Де узявся вітер буйний,
Хмари небо вкрили,
Довелось мені спускатись
Із-гір на долину.
Та у серці своїм завжди
Буду пам'ятати,
Полонину й ту дівчину, (2)
Що вміла кохати!

Приспів.