Я дома на діванє у Москвє клацаю пультом,
Вмикаю новості — а ну-ка, шо там у хохлов?
Того распяли й з'їли, того довели до інсульта,
І тут на мене наче одкровення снізошло!

Вони там іздіваються над рускім язиком,
А навкруги — лиш тєрікони й стєпі,
Я должен защітіть їх всєх, хоча вони і далєко,
У мене ж, блін, по філології докторська стєпєнь!

Взяв необхідне: свята вода, осьо распятіє,
Портрєтік путіна — сам малював — перехрестив раз п'ять його,
І скоро вже вагончік тронєтся, тронєтся!
За нас царь-батюшка, за нас святая троіца!

Прощайте навсєгда, сказуєме і подлєжаще,
Прощай, любіма кафедра, прощай, і факультет,
Учєньє — свєт, я понесу його крізь хащі,
І, єслі надо, як Марєсьєв, поповзу я на культє

Взяв словники: в мене тут Ожегов, чотири тома Даля,
Потяг несе мене від дома в загадкові далі,
Вклав в рюкзака я Ільіча п'ятидесятитомник,
Зайшов в вагон і от ізбитка чувств я знепритомнів

"Єслі би рускіє там билі на Данбасє, на
То оні билі би давно уже у Києві!"
— віща по тєлєку нєруська підарасіна
Вони піздять — таку от я закономєрность виявив!

Прийшов у штаб — шо можеш дєлать ти, профєсор?
— У мене докторська! Вам что, етого мало?
Була б з собою шпага — рука б лежала на ефєсє,
А він пита: і скільки привезли ви палок?

Кажу, ви мабуть і не поняли, i am uchoniy,
І хочу всім желающім язик прєподавать,
Той каже: я всьо поняв — будеш сапьором, ну а чьо нам?
Учьоний тут — профєсія не очєнь ходова

Видали плуг, і я, неначе граф Толстой,
Шукаю істину і міни, тягну той плуг по полю,
Я, право, потєряв вже боєвий настрой,
На завтрак дали в голову, на ужин гриз мозолю

Розказував товаріщам я про Вольтера і Декарта —
Колоду принесли, рішили, я питав, де карти,
Попробував розповісти про Епікура —
Подумали, шо я зову курить їх: е, покурим!

"Єслі би рускіє там билі на Данбасє, на
То оні билі би давно уже у Києві!" —
Віща по тєлєку нєруська підарасіна
Вони піздять — таку от я закономєрность виявив!

Я другий тиждень на Донбасє цьом проклятом,
Напарнік Вася вкрав у мене мій од астми інгалятор,
Одні буряти, язик учить не хочуть — тяжка ноша!
Кажу: шо надо вам? Буряти хором: лошадь!

Планую втечу: роблю підкоп, як Монте-Крісто,
Колючка під напругою, немає понту лізти,
Копав пряжкой рємня, зламалася — хрєн с нєй,
Воля важніша для мєня — у ход пішло навіть пєнснє

В тулупі ватяном, вірьовкой підперезаний,
Повзу через кордон, як гадіна, і от я під березами,
Вернувсь додом із язвою желудочного тракта,
Зато на дачі зорать поле можу, наче трактор