Така тендітна немов цвіт абрикосовий
Я забуваю з тобою про зими й осені
Я забуваю з тобою, що ця війна без кінця
Дражнить нас весна
А я хлопчисько простий з дикого заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись йду
Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Поживемо давай
Шукає теплу щоку твій холодний ніс
Я забуваю з тобою, що світ це темний ліс
Я забуваю з тобою, що спокою - гріш ціна
Дражнить нас весна
А я хлопчисько простий з дикого заходу
Люблю неначе востаннє та з розуму зведу
Людині треба людина, а я завжди кудись йду
Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно
Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай
Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж
Як запах випитої зранку наодинці кави
І ми немов в старій французькій мелодрамі
В якій герої не знають чого хочуть... пробач
Я так люблю твою смішну ранкову неохайність
Перечекати б цей дощ, всю учорашню крайність
Я так люблю твій старенький червоний плащ
Поживемо-побачимо! Ти знаєш я не герой з ікони
Поживемо-побачимо! Я теж шукав свій маленький рай
Поживемо-побачимо! Ти усміхаєшся так безборонно
Поживемо-побачимо! Поживемо і не питай
Чому правда чужа така мила своя - як під серцем ніж