(Не забувай мене, не забувай мене)

Не забувай мене
Під мокрими стріхами літніх ночей
Не забувай мене
Холодними ранками в місті чужому
Не забувай мене
В туманних осінніх між нових людей
Не забувай мене
Як не забула рідного дому
(Бо іноді ми мов останні люди на Землі)

Не забувай мене
Як хочеш кричати і знову мовчиш
Не забувай мене
Як мамині очі тиху усмішку
Не забувай мене
Коли його руки безпечно летиш
Не забувай мене
Сама по собі в холодному ліжку

Я б тобі станцював ці слова на київських асфальтах
Якби знав не тікав ні від дитячих мрій, а куди
Хто і як, але я так хотів би через роки знати
Що у тебе все ок
Знаю де щасливий ти

Не забувай мене
Як болюче буде у ночі без сну
Не забувай мене
Під нові пісні так бракує повітря
Не забувай мене
В дзеркалах кривих не шукають красу
Не забувай мене
Як не забув я тебе моя рідна
(Бо іноді ми мов останні люди на Землі)
Іноді ми мов останні люди на Землі