Без тебе життя як смужка бліда
На місці годинника слухають Винника
Поверхом нижче - ну шо за біда
Я брав тебе мила як хліб руками
Я більше не знаю, що буде з нами
І може за краще, якщо ти далі сама…

Відчай топче - забути хоче
Одне прошу не ображай її, хлопче,
Колись ми повернемось в місто дощів
Відчай топче - забути хоче
Одне прошу не ображай її, хлопче,
Бо я не зумів, я не зумів, не зумів

Уже котру ніч ніби забрано річ
Зі звичного місця - на кутні смійся
Заплатить хтось інший за серце розбите твоє
Я брав тебе мила як хліб руками
Я більше не знаю що буде з нами
І може за краще, якщо ти далі сама…

Відчай топче - забути хоче
Одне прошу не ображай її, хлопче,
Колись ми повернемось в місто дощів
Відчай топче - забути хоче
Одне прошу не ображай її, хлопче,
Бо я не зумів, я не зумів, не зумів

Я буду тобі болем, та був і втіхою,
Хай ходять чутки, і чужі оббріхують,
Я стану тобі дослідом,
Хто би і шо не казав!..
Вечір, наплічник, дорога,
Знайомий вокзал...

Відчай топче - забути хоче...
Одне прошу не ображай її, хлопче!..
Колись ми повернемось в місто дощів...
В вись крізь пальці, як птахи в танці,
Злітають спомини і тонуть у склянці...
Я не ревную більше, перехотів...

Відчай топче - забути хоче...
Одне прошу не ображай її, хлопче!..
Колись ми повернемось в місто дощів...
В вись крізь пальці, як птахи в танці,
Злітають спомини і тонуть у склянці...
Я не ревную більше, перехотів...