Приспів:
Крізь звалища лиць, крізь регіт зіниць,
Крізь марево сну я досягну.
Розп’яту мораль, обмежену даль,
Усе, що збагну, я досягну.
Крізь звалища лиць, крізь регіт зіниць,
Крізь марево сну я досягну.
Розп’яту мораль, обмежену даль,
Усе, що збагну, я досягну.
Я досягну!..

Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину,
В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде!
Я досягну, я досягну, межу реалій перетну,
Межу бажання, за яку ніхто не зайде.

Приспів

Шліфують підошви бруківку брудну,
Я впевнений в собі, я досягну!
Чую позаду тупіт чобіт,
Чую дивні погрози услід.
Подих гарячий опалює спину,
Знаю повинен іти безупину,
Знаю вони ненавидять мене,
Знаю вони чекають лише,
Щоб я спіткнувся, щоб я упав,
Упав і більше ніколи не встав,
Хижі обличчя тануть в пітьмі,
Хто це насправді байдуже мені.
Далеко вершина моєї мети,
Але я повинен її досягти.
Шліфують підошви бруківку брудну,
Я впевнений в собі, я досягну!

Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину,
В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде!
Я досягну, я досягну, межу реалій перетну,
Межу бажання, за яку ніхто не зайде.

Приспів

Згасли позаду крапки вогнів,
Далі я лину у всесвіті снів.
Чую відразію крові у венах,
Чую і шепіт. Це анафема!
Холодного вітру хвилі тверді
Вперто встають на дорозі мені.
Чи вистарчить сили здолати весь шлях
Не скажуть лінії, що на руках.
Не скаже ніхто і місяць порожній
Регоче відверто з пустої безодні,
Байдужі і ситі з мене глузують,
Руки голодні на здобич готують.
Стогін землі під ударами ніг,
Що оплутують вперто спіралі доріг,
Чітко шепоче десь марево сну,
Я скоро дійду, я досягну!

Я досягну, я досягну, ми маєм йти, як в далину,
В безмежний світ, там де ніхто мене не знайде!
Я досягну, я досягну, межу реалій перетну,
Межу бажання, за яку ніхто не зайде.

Приспів (2)