Знайте ми з вами всі заодно,
З одного бокалу п’ємо вино,
Чому ж ми ще досі всі мовчимо,
Що нас брехня ця задовбала

Скільки ще часу терпіти цей біль,
Пора вже напасти і стерти цю міль
Бо тільки всі разом ми можемо
Королів звернути з п’єдесталу

Рано чи пізно настане той час,
Я з нема дістану шанс
надіюсь будем роками жити тими ж думками

Хто скаже, що було таке і нічого
Я кажу що битися треба за своє
І скільки б ми раз не програли,
В нас жити мрія а не виживати…

Рано чи пізно настане той час,
я з нема дістану шанс,
надіюсь будем роками жити тими ж думками

Тихо-тихо тут без сміху, хто за нас стаємо анфас,
Ми не ляльки, і не вправі хтось вирішувати за нас
Все що не написано, допишемо, до поки є час
Хай всі знають в серці в нас вогонь свободи ще не погас