Як же так, я не зміг зупинити тебе.
В горлі знову ком і я втрачаю себе.
Все далі Париж, знайомі слова.
Що ти залишилась що без них вже не я.
Як же так, все розбилось, я стою на землі.
Що лишилося у спадок від тих островів.
Де висохло море і човен поплив.
Як знайти тепер дорогу, до тих берегів.

Я рахую дні.
Від неба до землі.
Від тебе до весни.
Не забирай залиш її мені...

Як же так?
Як же так, я привів, тебе до країв.
Що існують лиш на карті.
Де нема берегів.
Скажи в чому я винний?
Що з нами не так?
Хіба ж я тобі ворог?
Хіба ж я тобі кат?
Як же так, ми ж летіли до твоєї мети.
Хліб ділили, начепили і рвали штани.
Знаєш рано чи пізно, ми всі підем.
Зупинити час на мить, дай повернути тебе.

Я рахую дні.
Від неба до землі.
Від тебе до весни.
Не забирай залиш її.
Дай мені вогню, налий мені води.
О, дай тебе знайти.
Скажи куда нам далі йти?
Куди?

Дай мені вогню, налий мені води.
О, дай тебе знайти.
Скажи куда нам далі йти, куди?