Увійшла без стуку в дім,
Так дивно, комфортно,
Тут трохи неприбрано й дим,
Єдина камфорка для відчаю.
Наливай —
Пригощаю.
Увійшла в моє життя,
Не роззувайся — лишай взуття.

З крана руда вода,
Тоне байдужа вулиця.
Мені, як їй, вже все одно.
З крана руда вода,
небо нам не до лиця,
Це так приємно — йти на дно.

Темрява гасить останнє світло,
Добра жінка дряпає спину,
Нічне «добраніч» — найкраща молитва,
Ранкове «поруч» — найкраща новина.
Щось би сказати тобі у губи,
Коли вже точно будем на дні,
В ці теплі дні помирають люди,
Щоб інші люди були живі.

З крана руда вода,
Тоне байдужа вулиця,
Мені, як їй, вже все одно.
З крана руда вода,
небо нам не до лиця,
Це так приємно — йти на дно.

З крана руда вода,
Тоне байдужа вулиця,
Мені, як їй, вже все одно.
З крана руда вода,
небо нам не до лиця,
Це так приємно — йти на дно