За тисячі років так і не навчились жити,
Ще кілька кроків – і будемо на краю.
Війною лиш вміємо землі ділити,
Кожне покоління загартоване в бою.
Самі надали право собі всім тут керувати,
Своє існування прирівняли до Богів.
Вирішувати звикли, хто приречений до страти, –
На цій землі виконуємо функцію катів.

Не чекай від людей правди:
Відійшла вона без вороття.
Не питай у них поради,
Не шукай до себе співчуття.

За тисячі років так і не навчились жити,
На могилах інших будуємо міста.
На цій планеті ми живем усі як паразити
І вірим у спасіння, бо чекаємо Христа.
Серед земних істот людині місце бути з краю,
Бо перші будемо при біді тікати з корабля,
Якщо не навчимось контролювати нашу зграю,
Не довго ще терпіти буде матінка Земля.