З неба знову вода, вода.
Всі ми з нею один на один.
Скляноокий брехливий звір.
Розколов міліон родин.
Що змінилось лишилось що.
Від новин підірвало дах.
Брат на брата, найбільший жах.
Ті брати тепер - я і ти.
Не існує ніяких "їх".
Ця земля нами зорана.
Хочеш крові моє – на.
В нас червона обох вона.
То ж не несіть нам у дім біди.
Все в воду йде, ми вийшли з води.
Але не змити з пам’яті ні один із тих.
Хто буде молодим тепер назавжди.

Приспiв:
Лий, зливо, лий.
Відмивай нас всіх від бруду, літній дощ.
Ми втомились як ніколи від зими.
Лий, зливо, лий.
Я навряд чи буду тим, ким я був до.
Одного просив травневих злив:
Най би дощ пішов і зиму змив.

А я раніше дощ, дощ не любив лий.
Мокрий і бридкий, гострий такий лий.
Малим не був байдуж до калюж.
А так терпів чекав аби скоріше пройшов.
І сонце знов і дах сухий.
Але сьогодні дощ не такий, чи я не такий.
То лий, лий, лий, лий.
Як червоніє бачили сніг, лий.
Як люди пригортають людей моїх.
Я так пишаюсь вами і так боюсь.
Що знов побачу, як нацькують.
Розкажуть, що комусь вороги, лий.
І той повірить у ці жахи, жахи, лий, лий!

Приспiв:
Лий, зливо, лий.
Відмивай нас всіх від бруду, літній дощ.
Ми втомились як ніколи від зими.
Лий, зливо, лий.
Я навряд чи буду тим, ким я був до.
Одного прошу травневих злив:
Най би дощ пішов і зиму змив.
І зиму змив.