Кажеш все про мене знаєш ти
Навіть стіни мають очі тут
Ну у кого вже навчилися?
Ти дай йому мою сорочку
Білу ту
Ти така, як я, незламна

Але там, де я себе запхав,
Ані психолога, ні шамана
Після того через що пройшли
Починати знову все з нуля?
Небо-небо, чуєш, небо, я земля
Бо вже той день коли
Ми зриваємося на крик
Я не знаю тебе – звик
А якщо можеш далій йти,
То підкажи коли відпустить,
Бо руки твої, що очікують
…крізь … я човен правлю
Зі шкіри вистрибну, списом, стрілою, навиперед
Поряд в останній твій, зоре, час себе поставлю
Аби ще знов розпочати, зіграти наш спільний сет

Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам,
А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни вони нам,
А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не хочу з бруду ростити сталеві квіти

Знаєш…

Повстань знов, переклав на інше плече, пішов
… людей, сутінки думок – поклади їм край.
Коли все ніяк, перевертай мене до ближчих
Куплені, продані, забуті, згадані, але крадені
Сонячні наші дні.
Ми різні, коли брудні,
Коли тендітні – ні.
Хочеш пробач, хочеш – «извини».
Але ким тобі був, ким ти б не став,
Ким була мені
Ми були на все це згодні,
Я прошу, тільки не сьогодні
Ти, чуєш, тільки не сьогодні
Я намагався навіть на горі бути ким я є
Але ж мені моє, а собі лиш своє
Бо невдовзі хвилі змиють сліди
Там, де спільну мову шукав з тобою
В небі нічному серпневому наше придане
Чому так довго минав? Хто ховав? Де кути ховалися?
Вип’ю тепер по краплині і все дізнаюся
Скільки на двох нам жетонів в цій касі видано?

Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни нам,
А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни вони нам,
А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Все, я більше не хочу з бруду ростити сталеві квіти

(Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Ти знаєш я більше не буду з бруду ростити квіти)

Але ось тут (прямо тут) між ребер з’явився порожній кут
Я просив, благав, кричав, вважай,
Бо ти для мене і пекло, і новий рай
Ми схибили раз і все нанівець
Так мій зошит, зламав і олівець
Так я сильний, я вільний, але пустий
Ти підкажи коли відпустить?

Посеред стихлої ночі транслюють солодкі сни, але не всім нам,
А ми дивитись не хтіли як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не буду з бруду ростити сталеві квіти

Посеред стихлої ночі знов транслюють солодкі сни вони нам,
А ми дивитись не хочемо як квіти сталеві ростуть із глини
Ми сподівались від бруду вимитись, за руки взятись і вийти
Вибач, я більше не хочу з бруду ростити сталеві квіти