Другий рік місто косить чума,
Не працюють навіть борделі й тюрма.
Скінчився хліб, скінчилась вода.
З культурного життя -
лише хресна хода.

Ходимо, кличемо Святих Отців.
На зворотньому шляху підбираємо мерців.
Папське ім’я втрачає силу і міць.
Відьми звільняються з робочих місць.

Сенс ворушити цю каламуть?
Що тут гадати? Всі й так помруть.
Яка різниця, що скажуть зірки?
Середні віки, такі Середні віки.

[Приспiв]:
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.

І тоді єпископ приходить
у єврейський квартал,
І говорить: «Хто з нас не гине за метал?
Усіх нас нищить небесний терор,
Усіх нас винесуть в чорний коридор.

Світла немає. Відсутня мета.
Саме час починати свята».
І тоді лунає барабанний бій,
І підіймає з землі ремісників
і повій.

І затягує нас у свою круговерть.
Тих, хто помер, не лякає смерть.
Не лякає жодна з її образ.
Боятись тут варто хіба що нас.

[Приспiв]:
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.

І ми одягаємо пір’я й хвости,
І змащуємо кров’ю натільні хрести,
І палимо на вулицях свого сатану,
І оголошуємо небесам війну.

І водимо процесії довкола вогнів.
Все, що в нас є - це народний гнів.
Клади на обличчя пудру й грим.
Ніколи не пізно померти молодим.

Ніколи не пізно змінити ім’я.
Про мене свідчитиме тінь моя.
Але ніколи й нікому не кажи про це.
Смерть не пізнає нас у лице.

[Приспiв]:
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.
Середні віки! Середні віки!
Середні віки! Середні віки, такі середні віки.