Хіба завжди, так простір рве?!
І мчить назустріч темряві безликій,
Осяює усе живе,
З його теплом малий стає великий.
Осяює...

Увесь цей світ, до твоїх ніг,
Увесь цей світ, невартий сліз твоїх,
Най все летить, під три чорти,
Увесь той світ нехай летить, як плачеш ти.

З тобою те саме – бо я живу!
І іменем твоїм палають наші зорі,
Твої вуста, як казка наяву,
Приборкують, підкорюють простори.
Вуста твої...

Увесь цей світ, до твоїх ніг,
Увесь цей світ, невартий сліз твоїх,
Най все летить, під три чорти,
Увесь той світ нехай летить, як плачеш ти.