Ви клялись тоді, точно вижити,
Потім тихо плакати,
За Братів своїх, за Сестер своїх,
Їх не стерти вже…
Їх з сердець не вибити,
Їх не здути вітрами,
Їх не здути вітрами,
Їх не здути вітрами,
Їх не стерти вже: ні вогнем, ні снігом.
Повернись живим…
Повернись живим…
Повернись живим… живим…
Ті, кому клялись – віри сповнені,
Тільки повернись,
До дітей своїх, до Батьків своїх…
Їх сердець вогонь,
Гріє тихим полум‘ям,
І за вас молитвами,
І за вас молитвами,
І за вас молитвами,
Богу мерехтить.
Повернись живим…
Повернись живим…
Повернись живим… живим.
Повернись живим…
Повернись живим…
Повернись живим… живим.