Ти в мені живеш не дарма,
Тебе, наче тінь, занесло під браму,
Ти була потрібна, знаєш сама,
Як посмішка мами.

І як би тебе не любив,
Я зможу любити сильніше,
Сто мільярдів слів,
Від імені твого тихіші.

Я напишу тобі листа,
Я надішлю його на вустах,
Душе моя, душе моя.

Вечір обірваних фраз,
Ранок останнього слова,
Ніч би може склеїла нас,
Та рветься основа.

Якби я тебе не любив,
Ти би сльозами не милась,
Ти не уявляєш як би хотів,
Щоб ти зупинилась.

Я напишу тобі листа,
Я надішлю його на вустах,
Душе моя, душе моя.