Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…
Засни, серце, засни
Засни, собі живи
Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…
Засни, серце, засни
Засни, собі живи

Ходжу-блуджу, навколо шум
У місті велико-велико-великому
Відкрити би серце своє,
Та нікому, нікому, нікому.
Цвіте воно, як Божий рай,
Потай миру і не вмирає.
Ні любощам, ні милощам
Віри не йме, бо в ньому діра.

Полиці заставлені фото.
Забито на диску жорсткому.
Заповнені в пам'яті соти.
Та кажуть, що краще одному.
Ой серденько моє закрите,
Ой внутрішній мій тихий раю,
Не будеш ти більше розбите.
Я тебе закриваю...

А люди навколо блукають самотні,
Люди не знають, а що буде потім,
Ховають себе у рутині й роботі,
Затихли серця, хоча щастя навпроти.
А людям заповнити би порожнечу,
Зібрати докупи розкидані речі,
Бо серце у грудях мов глечик у печі,
Давить, і давить, і давить, і давить, і давить на плечі.

Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…
Засни, серце, засни
Засни, собі живи
Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…
Засни, серце, засни
Засни, собі живи

Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…

Люлі-люлі, люлі…
Люлі-люлі, люлі…