Справжні, вільні хулігани не моляться культу,
Ти нам показав на ділі тут, що таке ультрас!
Не дозволив країну ставити на коліна,
бо ти був фанатом клубу під назвою «Україна»!

Зі стадіону по бруківці від Альтанки
Спустився по набої і пішов під танки!
Залишив у Полтаві затишну кімнату,
Не чекав Америку і рішення про те, з ким НАТО!

Тому читаю реп — ніби під Металіку,
Бо тільки так можна писати Віктору Медянику!
Рать Диявола у темряві питає: хто це?
Звалюйте у кремль, — це скажені добровольці!

Тебе не кликали, ти сам пішов на захист,
Щоб я боровся за культуру і дійшов на запис!
Ти бився до останнього в оточенні кадирівців,
Із вірою, що тут в тилу хоча би щось та зміниться!

Воля, — як мета!
Тіло, — як метал!
За свободу краю Богу
Все своє віддав!

Ворог як напав
Стало серце, як напалм!
За свободу краю Богу
Все своє віддав!

Скінчились набої, немає води!
Кляча з косою, напевне, це ти!
Сюди не долітає, ваш хіт «Ой у лузі»!
Співа кулемет, я зову його «С’юзі»!

Напроти чеченці, ті що за імперію…
Та в мене у серці — вільна Ічкерія!
Зривається нота востаннє у С’юзі!
Лиш тут у окопі були мої друзі!

Лиш тут на нулі на… вода, що сцідив,
Дорожча за вина найкращих сортів!
Скінчились набої… Та сили ще є!
Раби кишенькові, я б’юсь за своє!

Воля — мета! Тіло — метал!
Я тут не за нал! І не за медаль!
Мій позивний «Мед»! Снаряд! В укриття!
Таке воно є — солодке життя!

Ти залишив мені
Релігію свою!
Герої на війні
Навічно у строю!

Воля, — як мета!
Тіло, — як метал!
За свободу краю, Богу
Все своє віддав!

Ворог, як напав —
Стало серце, як напалм!
За свободу краю, Богу
Все своє віддав!

Воля, — як мета!
Тіло, — як метал!
За свободу краю, Богу
Все своє віддав!

Ворог, як напав —
Стало серце, як напалм!
За свободу краю, Богу
Все своє віддав!