Культура, мова, військо — це не просто тренди.
Я не здурів, на стіну не приклеїв постер Рембо,
бо набити захотів не миску, брат, а мізки,
кажеш: запиши фіток, буде вогонь, — а ні з ким!

Отак подумаю: а може з нею, може, з ним би?
Та одні не стягнуть шаровари, інші німби!
Тож вибачай, беру до бою темні акварелі,
я «На одинці із собою» — Марк Аврелій.

Нехай тирану скинув трап несвідомий Трамп,
читає реп не раб, хай маса в нас удома травм,
які для них конвертувалися у бакс, — від Бога
скільки з небес конверти рвалися, а в них нічого!

Але сьогодні Його пошта дає знову поштовх
моїм словам, які також ти не купиш за кошти,
як і свободу, з хайпу, бруду, ламається гілля
мого народу, хай що буде, — підемо в підпілля!

Нехай повернуться дурдоми, наркоми і ГОСТи
імперських наративів, де ми вдома будем гості,
закони дев’яностих, де за кому — нари, розстріл,
де зникомі горді, — в горсті, я рву горло, як Міхновський,

між «панами»: «Самостійність — це не казка!»
для тих, хто носить не панаму, а зелену каску,
хай дороговкази лиш були дороги в касу!
Я ніяк не замовчу, як на останній парті в класі!

Випрями свою спину,
сильна моя країна!
Я залишаю сину
вільну мою країну!

І це свідоме соло — в ньому судома слова!
Вогонь Содома столу не палить мого, — на сторіс
хоч наріж мій реп, юначе, заміцна його структура,
риму заряджаю наче автомат майор Степура!

Поки є справжні козаки, ми не раби, ма’!
Щоб я писав рядки, тримає фронт Максим Щербина,
везе мене на благодійний моя «Джетта», мен,
бо після бою збира’ кошти Толік «Джентельмен»,

щоб знову йти до бою, а на концерті гості —
герой із пісні «Талісман» — Юра Левковський!
І ми об’єднуємо сили, як оті вар’яти,
і я не здам допоки поруч б’ється «305»!

Оце пісня без обмежень, не шукаю легких стежок,
і ніколи, Боже, межи них не буду — маю стержень!
А точніше — стрижень, Україні все я
віддаю за так за прикладом Дмитра «Сенсея»!

Випрями свою спину,
сильна моя країна!
Я залишаю сину
вільну мою країну!

Тверезе слово знову зустрічає перегар,
та я горю, бо не закінчився «Холодний Яр»!
І все залежить не від Трампа, не від Маска,
а від нас і тільки нас, яка б відмазка

не була у голові, а мова — головне,
допоки не стартуєм’ з цього — війна не мине!
Українською говорить вже Тімоті Снайдер,
хоча як в нас, в нього не цілиться російський снайпер!