Терпкого вечору ковток,
Старих кав’ярень самота.
Каштану зрушений листок
Додолу скорено зліта.
Незаймані вуста
Мовчать напроти таємниче.
Все, певно, буде саме так,
Але я кличу, кличу, кличу...

Обійми,
Обійми
Хоч востаннє, хоч тільки на мить.
Обійми,
Обійми.
Обіймай, доки не защемить.
Обійми,
Обійми
Крильми.
Обійми,
Я благаю.

Зірки задумливо тремтять,
І кров заграва розлива.
Каштанів крони шепотять
Відомі їм лише слова.
Гірке передчуття
Торкає серце таємниче.
Втім…
Каштани шелестять,
А я все кличу, кличу, кличу...

Обійми,
Обійми
Хоч востаннє, хоч тільки на мить
Обійми
Обійми
І хай море у грудях шумить
Обійми
Обійми
Я благаю

Обійми
Обійми
Хоч востаннє, хоч тільки на мить
Обійми
Обійми
Обіймай, доки не защемить.
Обійми,
Обійми
Крильми.
Обійми,
Я благаю.