Замріяна морем, небом сонячним,
Босоніж біжить по мілині,
Ще така наївна і безпомічна,
І ще так далеко дні сумні...
А вночі за обрій зорі котяться,
Слід за сонцем місяць вирина,
Літо пролетить та ще воротиться,
Як на крилах ластівки весна!..

Сонце! Світла, чиста, омріяна!
Сонце! Любов'ю зернятко звіяне!
Сонце! Небом очей твоїх дихаю!
Сонце! Найяскравішою віхою!

Їжачком сидить в рушник огорнута,
І тремтить морозиво в руках,
Та неначе час в течії омуту
Полумить замерла у очах...
Мамина усмішка і чудне каре,
Знаю я, ти воля його була.
Значить він пробачив мені вже все,
Ось така життєва формула.

Сонце! Світла, чиста, омріяна!
Сонце! Любов'ю зернятко звіяне!
Сонце! Небом очей твоїх дихаю!
Сонце! Найяскравішою віхою!