Місто плавиться від неспокою,
Всі довкола проткнуті голкою.
Хтось сховався під панцир холоду
Прямо зранку чи, може, змолоду.

Я іду по асфальту мокрому
І свій біль заглушаю кроками.
Я тону у даремній гордості.
Я тону у несправжній радості.

Приспів:
Я сама не своя – одна.
Я сама не твоя – одна.
Серед ночі одним одна,
Наче море без дна – одна.

Я – вогонь, що згорів, - одна.
Ти мене загубив. Одна.
Хай у всьому моя вина –
Серед світу я знов одна…

Може, треба собі пробачити,
Щоб інакшим цей світ побачити,
Може, треба затиснути голову
І нга вулицю вийти глою.

Може, треба заплющити очі.
Хай випадок щастя наврочить.
Я тобою проткнута, мов голкою,
Я цю голку в собі приборкую.

Приспів.

Фінал
Місто плавиться від неспокою –
Я тебе у собі приборкую…