Памʼятаю я зоряне небо в дитинстві,
Памʼятаю я, як пильно дивився у даль.
Та вернути не можу, не можу ту пісню,
І на серці моїм, і на серці печаль.

Душу, душу, душу розриває,
Болить, болить серденько моє.
У свого дитинства запитаю —
Де ти, де ти, де ти, де ти є?

О мій сон, не кінчайся ніколи,
Ти затримайсь, прошу, я так хочу туди,
Там, де хлібом все пахне і в куточку ікони,
У дитинство своє, де щасливі були.

Душу, душу, душу розриває,
Болить, болить серденько моє.
У свого дитинства запитаю —
Де ти, де ти, де ти, де ти є?

Хоча б на -секунду туди повернутись,
Побігти далеко, щоб ніхто не догнав,
До баби і з дідом на мить пригорнутись —
До дитинства свого.

Душу, душу, душу розриває,
Болить, болить серденько моє.
У свого дитинства запитаю —
Де ти, де ти, де ти, де ти є?