Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
Тату, пам'ятаєш сяйво від вечірньої зорі
Ти гукав мене знадвору, хоча я була у дворі
Я сказала, що блищали очі, бо ганяла знов
Але сяяли вони, тому, що в них була любов
Чуєш тату, я ніколи не питала в тебе, як то кохати
І навіть коли ти на кухні скручував гайки
Я вже писала хлопцям, то вірші, то байки
Я малювала сердечка в конвертиках анкет
І відчувала дещо тендітне та крихке
Приносила додому, то чашку, то букет
А іноді розбите серце, вщент
Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
Тату, я розбила комусь серце
Я не дзвонила довго, бо не вбачала сенсу
А дарма, я ж твоя
Заплутана принцеса, а ти за звичай все сам
А я ж в тебе пішла, то все ж сама
Бувало й так
Але тепер я з тим, з ким крокуємо в такт
І зникла з серця чорна, гірка пустота
Його душа безмежна й така золота
Летять літа
А з ним як і с тобою мені просто так
Він як і ти за ноги мене лоскотав
І наші діти скажуть йому колись, тат
Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
Тату, хто сказав, що зорі
Падають лише у море
Мені єдна впала в серце
Кажуть люди, любов'ю зветься
