Ти моя надія і віра,
Хоч навколо лячно і сіро,
Ти моя єдина дорога –
Шлях до перемоги!

Знову завиває тривога,
Нелегка до волі дорога.
Та твої натруджені ноги
Йдуть до перемоги!

Заховай мене у променях, сонце.
Я не можу більше відчувати все це.
Ми пітьму не підпускали до серця,
Та війна іще не раз нам озветься.

В посивілому волоссі на скронях,
У розгорнутих дитячих долонях.
У мелодії відбою
Ми лишилися собою.

Це наша історія, історія про відвагу, силу, а також і про біль, про крик, порожнечу. Людяність. А ще про ніжність.
Бо ніжність – це чийсь тато, відважний льотчик, що однієї ночі залишився на війні, перетнувши кордон із вічністю.

Здолавши шлях до волі, ми зрозуміли, що у цьому світі забагато болю! Та ми перекреслили темряву, здолали смерть. Бо ми віримо в Україну!

Ти моя надія і віра,
Хоч навколо лячно і сіро,
Ти моя єдина дорога –
Шлях до перемоги!

Знову завиває тривога,
Нелегка до волі дорога.
Та твої натруджені ноги
Йдуть до перемоги!