Збагнути тільки,
Який апетит має місто,
Щодня пожирає мільйони людей
Та все ж лишається голодним.

Десь там за туманом
Бродять люди білі
З жабрами на тілі,
Я їх закурличу
В вир з собою
Покличу.

Сплетуться русалки в коло,
Ліс затягне своє соло,
Соло…
Хто відчинить в ніч фіранку
Точно спатиме до ранку
До ранку…

Впусти у своє серце
Сумних небесних птахів,
Нехай вони заклякнуть
У лоні сивих страхів.
Впусти у своє серце
Сумних небесних птахів,
Птахів…
Нехай вони заклякнуть
У лоні сивих страхів…