Мені казали "прівєт",
Мені казали "здравствуй"
І "давай до свіданья" Казали мені.
І все це було б нормально,
Все б це було не страшно,
Якби це було у Пітєрі, або у Москві.

Але такими словами мене стрічає столиця
Жовтоблакитної країни, що чекає на транш.
Вона чомусь не розуміє моєї мови:
Коли я кажу "привіт",
Мене питають "ти са Львова?"

Приспів:
Ні, я з України—це навпроти Європи,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Ні, я з України-проти вас я не проти,
Але мені треба знати,хто тут хто…

Так, я з України!
Так, я з України!

І на стіні колгоспник Каже "все пучком",
І кожен день розпочинається гімном,
І сорочина біла, і мова солов'їна,
На усіх каналах—"Добрий вєчєр, Україна"
І як тут бути,на що чекати,
Одна земля-і Донбас і Карпати,
Але не чує мене країна
Моя мова просто класна, а не солов'їна.

Приспів:
Так, я з України—це навпроти Європи,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Так, я з України-проти вас я не проти,
Але мені треба знати, хто тут хто…

Приспів:
Так, я з України—це навпроти Європи,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Так, я з України-проти вас я не проти,
Але мені треба знати, хто тут хто…

Так, я з України!

Приспів:
Так, я з України—це навпроти Європи,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Так, я з України-проти вас я не проти,
Але мені треба знати, хто тут хто…

Приспів:
Так, я з України—це навпроти Європи,
Це там, де Хрещатик, це там, де Дніпро.
Так, я з України-проти вас я не проти,
Але мені треба знати,хто тут хто…

Так, я з України!