Ти прийдеш світанком до мене
По росі із пʼянкого туману,
Ми скупаємо в промені щастя
Наші душі, як в океані.
Не забув знаю і не забудеш,
Як дощі цілували сліди,
Як нам падали зорі в долоні І як все згубив ,раптом, ти.

Та тільки я, повір, без тебе свої світанки не уявляю
Тебе щодня, щоночі так не вистачає!
Мені без тебе самотньо і так погано буває!
Мене щодня, щоночі твоє кохання тримає.

Зігрівались обіймами літа,
Босоніж від дощу утікали
Від недобрих очей ми з тобою
Як на крилах, в небо злітали.
Я від долі натомість ніколи
Не чекала дарунків небес,
Лиш благала невпинно від зради
Захистити мене і тебе.

Та тільки я, повір, без тебе свої світанки не уявляю
Тебе щодня, щоночі так не вистачає!
Мені без тебе самотньо і так погано буває!
Мене щодня, щоночі твоє кохання тримає.