Не забувай мене - під мокрими стріхами літніх ночей
Не забувай мене - холодними ранками в місті чужому
Не забувай мене - в туманах осінніх між нових людей
Не забувай мене - як не забула рідного дому
Бо іноді ми мов останні люди на Землі
Не забувай мене - як хочеш кричати і знову мовчиш,
Не забувай мене - як мамині руки і тиху усмішку,
Не забувай мене - коли в його руки безпечно летиш,
Не забувай мене - сама по собі, в холодному ліжку
Якби міг станцював - ці слова на київських асфальтах,
Якби знав не тікав ні! від дитячих мрій - а куди?!..
Хто і як але я так хотів би й через роки знати,
Шо у те-бе все окей і я знаю десь щаслива ти лети!
Бо іноді ми мов останні люди на Землі
Не забувай мене - як боляче буде у ночі без сну,
Не забувай мене - під нові пісні.. й так бракує повітря,
Не забувай мене - в дзеркалах кривих не шукають красу
Не забувай мене - як не забув я тебе, моя рідна.
Бо іноді ми мов останні люди на Землі