Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено

Скільки думок, скільки непрошених
Скільки зерна та й не пророщено
Скільки машин назавжди зламаних
Скільки людей на моїй пам'яті
Я обираю собі вбрання
Ти з нею бачишся востаннє

Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
Ти не впізнаєш мене
Кров немов гаряче золото
А тепер прощавай, нас не бачить ніхто

Люди встають і одягаються
Люди назад не повертаються

Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
Ти не впізнаєш мене
Кров немов гаряче золото
А тепер прощавай, нас не бачить ніхто

З холодними долонями ти
А я жива
Жива і не залізна
Цій душі в твоїх долонях тісно

Ти не впізнаєш мене
В мене кольорові сни тепер
А в очах глибина від блакитних озер
Ти не впізнаєш мене
Кров немов гаряче золото
А тепер прощавай, нас не бачить ніхто