Скільки можна лити, скільки можна бавити слова?
Вони - не діти!
Між бетонні плити пробивається-кричить трава:
«Я - жива!»
Дайте їй руку, відступіть їй світла, дайте води!
Я ж бачила, я зрозуміла знак:
Усе навпаки і усе не так,
Навіть ти!

Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені...побіцяй мені...побіцяй мені ...пообіцяй мені
Просто пообіцяй мені...пообіцяй мені

Зараз вимкнуть воду, і я знов не встигну змити гріх,
Вчорашній гріх.
Він мою свободу розітне навпіл, жбурне до ніг,
До твоїх ніг.
Цей світ - речей, а речі - хворі!
І ти вже тут, у тому хорі!
Йди на голос мій,
Йди на голос мій...

Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться!
Пообіцяй мені, побіцяй мені...побіцяй мені ...пообіцяй мені
Просто пообіцяй мені...пообіцяй мені

Пообіцяй мені...пообіцяй мені

Пообіцяй мені, пообіцяй мені,
Що завжди горітиме світло в твоєму вікні.
Пообіцяй мені, хай навіть не збудеться,
Що «завтра» негайно і невідворотньо відбудеться
Пообіцяй мені...побіцяй мені...побіцяй мені ...пообіцяй мені
Просто пообіцяй мені...пообіцяй мені