В нашому домі для старих людей Були такі куколки, були такі мальчіки
І кому вже год, і кому ще два
За вікном умирає весна
І кричить щойно народжене літо
І мовчить вічнозелене алое

Нас лишилося двоє
Тільки я і алое

Нас лишилося двоє
Тільки я і алое

В нашому домі для старих людей стало стільки блакиті
Цієї миті
І я хочу вдох, я хочу два
Я чуствую, шо не видох
Я біжу навздогін цуценятам
Я дишу запахом юною мяти
Нас лишилося двоє

Тільки я і алое

Нас лишилося двоє

Тільки я і алое