Друкувати сторінкуДрукувати сторінку

Почни з себе


Якщо вважав, що люди різні,
Життя - театр, а очі - призма,
Чому тоді радіє серце,
Коли інше поруч б’ється?
Аа…

Коли на колінах вже до Бога
Кричить душа, зірвавши голос.
А вже кінець, а як сказати:
Я ж твоя сестра, брате!
Аа…
<приспів:>

Де твоя душа, людство?
Ми всі забули, хто ми є.
Кожного любов іде в люстро
Так там і зникає.
<2>

Ну хто із нас не хотів змінити
Війну на мир, темінь на світло,
А що з себе треба починати
Ніхто і не хоче визнати.

Бо ми ж всі святі, такі всі чисті,
А правда має гіркий присмак.
Коли чорне серце вже не чує:
Брате, як тебе люблю я!
Це ж я!
<приспів (eng.):>

Humanity, please no more war
We have forgotten who we are
All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark

All our love goes into the mirror
And there dissolved in the dark