У вікнах плаче дощ
Із криками душі.
Не знаєш, де ти є,
Скоріше не в собі.
Не хочеться втрачати –
Поплач собі, поплач,
Бо ти не та і я не той,
Пробач... (2)

У сірі сонні дні
Без радості в думках
Життя своє клянеш
З сльозами на очах.
Не хочеться втрачати –
Поплач собі, поплач,
Бо ти не та і я не той,
Пробач... (2)

Чому не можем з неба
Ми зірок дістати?
Чому не можем їх
Коханим дарувати?
Чому? Чому?
Хто зробить те,
Що іншим не під силу,
Того любов ніколи
Не покине. А так живи,
Як всі живуть...

У вікнах плаче дощ
Із криками душі.
Не знаєш де ти є,
Скоріше не в собі.
Не хочеться втрачати –
Поплач собі, поплач,
Бо ти не та і я не той,
Пробач... (3)